Биофлоракс (Здоровье)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: лактулоза; 4-О-(р-В-галактопіранозил)-В-арабіно-гек с-2-улофураноза;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, в\'язка рідина, безбарвна або слабкого коричневато-жовтого кольору;
склад: 1 мл сиропу містить 0,667 г лактулози.

Форма випуску.

Сироп.

Фармакотерапевтична група.

Послаблювальні засоби. Код АТС А06А D11.

Фармакологічні властивості.

Біофлоракс виявляє послаблювальну, гіперосмотичну, гіпоамоніємічну, стимулюючу перистальтику кишечнику дію, нормалізує мікрофлору кишечнику, покращує всмоктуваність фосфатів та солей кальцію, сприяє виведенню продуктів розпаду білка.     

Фармакодинаміка. Біофлоракс – дисахарид, є живильним середовищем для молочнокислих бактерій (Laktobacillus acidophilus, Laktobacillus bifidus) та сприяє їх розвитку та розмноженню. Під впливом мікрофлори товстої кишки відбувається гідроліз препарату, з утворенням низькомолекулярних органічних кислот (молочна, оцтова, мурашина). При цьому збільшується осмотичний тиск та знижується рН у просвіті товстого кишечнику, що призводить до підсилення кишкової перистальтики та збільшенню об\'єма калових мас, а також до міграції аміаку із крові в кишечник та його трансформації в амоній-іон, що погано всмоктується та виводиться з організму при розвитку послаблювальної дії. Препарат пригнічує утворення та абсорбцію токсинів, що містять азот, у проксимальному відділі товстої кишки, знижує вміст амоній-іона у крові та зменшує вираженість печінкової енцефалопатії, пригнічує ріст протеолітичних мікроорганізмів, у т. ч. шигел, сальмонел.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо препарат практично не абсорбується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, метаболізується в кишечнику. Метаболіти виводяться з калом протягом 24-48 год, не більше 3% препарату в незміненому вигляді виділяється з сечею.

Показання для застосування.

Хронічний та ситуаційний запори (у т. ч при геморої, необхідності хірургічного втручання на товстій кишці та/або анальному отворі), післяопераційні атонічні запори, больовий синдром після видалення гемороїдальних вузлів, печінкова енцефалопатія, печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, хронічний активний гепатит, гіперамоніємія, інтоксикації різної етіології, дисбактеріоз кишечнику, гнилісна диспепсія, сальмонелоносійство.

Спосіб застосування та дози.

При запорі, больовому синдромі після видалення гемороїдальних вузлів, гнилісній диспепсії призначають у перші 3 дні внутрішньо: дорослим по 15-45 мл (1-3 столові ложки) 1 раз на добу; дітям до 1 року призначають по 5 мл (1 чайна ложка) 1 раз на добу, від 1 до 6 років – по 5-10 мл (1-2 чайні ложки) 1 раз на добу, старше 6 років – по 15 мл (1 столова ложка) 1 раз на добу. Потім призначають підтримувальну дозу: дорослим по 15 мл (1 столова ложка) 1 раз на добу; дітям до 1 року призначають по 5 мл (1 чайна ложка) 1 раз на добу, від 1 до 6 років - по 5–10 мл (1-2 чайні ложки) 1 раз на добу, старше 6 років – по 10 мл (2 чайні ложки) 1 раз на добу. Курс лікування становить від 1-4 тижнів до 3-4 місяців.
При сальмонелоносійстві призначають у перші 10-12 днів по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази на добу, після однотижневої перерви по 5 мл (1 чайна ложка) 5 разів на добу протягом 10-12 днів.
При печінковій недостатності, комі та прекомі, енцефалопатії, а також хронічному гепатиті, гіперамоніємії, інтоксикаціях різної етіології, дисбактеріозі призначають внутрішньо спочатку по 30-60 мл (2-4 столові ложки) 3 рази на добу, потім, як правило, після 7-14 днів застосування, призначають підтримуючу дозу по 10-25 мл (2-5 чайних ложок) 2-3 рази на добу. Курс лікування становить до 3 місяців.
Пацієнтам з печінковою комою або у передкоматозному стані призначають ректально по 300 мл сиропу в 700 мл води або ізотонічного розчину натрію хлориду, і вводять через ректальний балонний катетер та утримують 30-60 хв. За необхідностю повторюють кожні 4-6 год.
При прийомі внутрішньо препарат можна розводити водою або соком, за винятком грейпфрутового. Ефект спостерігається через 24 - 48 год.

Побічна дія.

У перші дні застосування може з\'явитися метеоризм та підвищене газоутворення, що зникають самостійно після 2-3 днів лікування, при лікуванні печінкової енцефалопатії – тимчасова діарея, також можливі нудота, спазми кишечнику. Часте застосування препарату у високих дозах, особливо у пацієнтів похилого віку, може спричинити діарею з порушенням водно-електролітного балансу.

Протипоказання.

Галактоземія, кишкова непрохідність, підвищена чутливість до лактулози, ректальні кровотечі. Не рекомендується застосовувати препарат для лікування печінкової коми, спричиненої гепатитом.

Передозування.

Можлива діарея з наступним зневоженням, гіпокаліємією та гіпонатріємією, які минають при припиненні прийому препарату або зниженні дози. Необхідно призначити терапію щодо відновлення водно-електролітного балансу.

Особливості застосування.

На початку лікування печінкової недостатності, коми та прекоми, енцефалопатії, хронічного активного гепатиту, гіперамоніємії, інтоксикацій різної етіології при досягненні послаблювального ефекту підтримуючу дозу призначають у такий спосіб, щоб вона забезпечувала дефекацію калом пом\'якшеної консистенції 2-3 рази на добу. Особам похилого віку та пацієнтам з психічними порушеннями рекомендується при тривалому лікуванні контролювати вміст електролітів у крові. З обережністю призначають препарат хворим на цукровий діабет, через наявність у складі цукру, що всмоктується. Препарат може застосовуватися в періоди вагітності та годування груддю, а також новородженими та дітьми ранього віку. При появі діареї прийом препарату припиняють.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування неоміцину та антацидних засобів інгібує дію Біофлораксу. Не рекомендується приймати препарат протягом 2 годин після прийому інших лікарських засобів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в у сухому, захищеному від світла місці при температурі 15°С -25°С.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску.

Без рецепта.

Упаковка.

По 100 мл, 200 мл у флаконах.