
Інфекційний мононуклеоз
Інфекційний мононуклеоз найчастіше спричиняє вірус Епштейна—Барр. Типові прояви — гарячка, біль у горлі, збільшені лімфовузли та виражена втома.

Інфекційний мононуклеоз найчастіше спричиняє вірус Епштейна—Барр. Типові прояви — гарячка, біль у горлі, збільшені лімфовузли та виражена втома.

Анкілостомідози — кишкові гельмінтози, до яких належать анкілостомоз і некатороз. Паразити прикріплюються до слизової кишки та можуть спричиняти тривалу втрату крові.

Аскаридоз — кишкова інфекція, спричинена аскаридами. Яйця паразита потрапляють до організму із забрудненими ґрунтом руками, овочами або іншою їжею.

Аспергільоз — група станів, пов’язаних із грибами Aspergillus. Алергічні, хронічні та інвазивні форми мають різні механізми й лікування.

Бластомікоз — грибкова інфекція Blastomyces, яка зазвичай починається після вдихання спор із довкілля. Вона може уражати легені та поширюватися на інші тканини.

Бруцельоз — бактеріальна інфекція, пов’язана з контактом із зараженими тваринами або споживанням забруднених продуктів, зокрема непастеризованого молока.

Епідемічний висипний тиф — рикетсіозна інфекція, яку переносять платтяні воші. Це інше захворювання, ніж черевний тиф.

Вірусний кон’юнктивіт — запалення слизової оболонки ока, часто пов’язане з аденовірусами. Він може легко поширюватися через руки й предмети.

Звичайні шкірні бородавки — доброякісні утворення, пов’язані з вірусами папіломи людини. Вони часто виникають на кистях і стопах та можуть зникати самостійно.

Вітряна віспа — заразна інфекція вірусу varicella-zoster із характерним сверблячим пухирцевим висипом. Вона може спричиняти ускладнення, особливо в групах ризику.

Гістоплазмоз — грибкова інфекція після вдихання спор Histoplasma з довкілля. Найчастіше уражаються легені, але при імунодефіциті можливе поширення на інші органи.

Дерматофітія — грибкова інфекція шкіри, волосся або нігтів. Збудники використовують кератин і можуть передаватися від людей, тварин або через забруднені предмети.

Дракункульоз — паразитарна інфекція, яку спричиняє Dracunculus medinensis. Зараження зазвичай пов’язане з питною водою, що містить дрібних рачків із личинками паразита.

Ентеробіоз — поширена інфекція гостриками Enterobius vermicularis. Найчастіше її виявляють у дітей та людей, які живуть із ними або доглядають їх.

Епідемічний паротит — вірусна інфекція, яка часто спричиняє болюче збільшення привушних слинних залоз. Ураження може бути однобічним або двобічним.

Еризипелоїд — бактеріальна інфекція Erysipelothrix rhusiopathiae, яка часто уражає шкіру рук після контакту з тваринами, сирим м’ясом або рибою.

Ехінококоз — інфекція, спричинена личинковими формами паразитів Echinococcus. У печінці, легенях та інших органах можуть формуватися кісти або інфільтративні ураження.

Жовта гарячка — вірусна інфекція, яку передають комарі в певних регіонах Африки та Південної Америки. Вакцинація є основним засобом специфічного захисту.

Кліщовий енцефаліт — вірусна інфекція, яка може уражати оболонки й тканину мозку. Основний шлях зараження — укус інфікованого кліща.

Кокцидіоїдомікоз, або гарячка долини, — грибкова інфекція після вдихання спор Coccidioides із ґрунтового пилу в регіонах поширення.

Краснуха — вірусна інфекція, яка часто перебігає легко, але під час вагітності може спричинити тяжке ураження плода.

Криптококоз — грибкова інфекція Cryptococcus, яка найчастіше уражає легені або нервову систему. Високий ризик мають люди з ослабленим імунітетом, особливо при неконтрольованій ВІЛ-інфекції.

Кір — надзвичайно заразна вірусна інфекція, що поширюється повітрям. Вона може спричиняти пневмонію, ураження мозку та інші тяжкі ускладнення.

Лейшманіоз — група паразитарних інфекцій Leishmania, які передаються через укуси москітів. Шкірна, слизова та вісцеральна форми мають різні прояви.

Лептоспіроз — бактеріальна інфекція, яка передається через середовище, забруднене сечею інфікованих тварин. Ризик зростає при контакті з паводковою водою та вологим ґрунтом.

Лімфатичний філяріоз — тропічна паразитарна інфекція, що пошкоджує лімфатичну систему. Її збудники, зокрема Wuchereria bancrofti та Brugia, передаються через укуси комарів.

Малярія — паразитарна інфекція Plasmodium, яку переважно передають інфіковані комарі Anopheles. Гарячка після перебування в регіоні ризику потребує термінової перевірки.

Меліоїдоз — інфекція Burkholderia pseudomallei, пов’язана із забрудненими ґрунтом і водою. Вона може проявлятися локальним ураженням або тяжкою системною хворобою.

Мукормікоз — рідкісна, але тяжка грибкова інфекція з можливим швидким пошкодженням тканин. Термін «зигомікоз» історично охоплював ширшу групу інфекцій і потребує уточнення.

Міцетома — хронічна інфекція підшкірних тканин, найчастіше стопи. Її можуть спричиняти гриби або певні бактерії, і це принципово змінює лікування.

Онхоцеркоз, відомий як річкова сліпота, спричиняється паразитом Onchocerca volvulus. Інфекція передається через укуси заражених мошок і уражає переважно шкіру та очі.

Оперізувальний герпес виникає при повторній активації вірусу varicella-zoster, який залишається в організмі після вітряної віспи.

Паракокцидіоїдомікоз — системна грибкова інфекція Paracoccidioides, пов’язана переважно з перебуванням у певних регіонах Латинської Америки.

Кліщові рикетсіози — група бактеріальних інфекцій, які можуть спричиняти гарячку й висип. Один із тяжких варіантів — плямиста гарячка Скелястих гір, пов’язана з Rickettsia rickettsii.

Пневмоцистна пневмонія — тяжка інфекція легень, яку спричиняє гриб Pneumocystis jirovecii. Найбільший ризик мають люди зі значно ослабленим імунітетом.

Поліомієліт — вірусна інфекція, яка в частини людей уражає нервову систему та спричиняє гострий млявий параліч. Основний захист забезпечує вакцинація.

Сап — рідкісна тяжка інфекція Burkholderia mallei, насамперед пов’язана з інфікованими кіньми та іншими однокопитними. У людини можливі різні форми захворювання.

Сибірка — інфекція Bacillus anthracis, яка може передаватися людині від заражених тварин або продуктів тваринного походження. Форми хвороби відрізняються шляхом проникнення збудника.

Сказ — вірусна інфекція нервової системи, яка після появи симптомів майже завжди смертельна. Своєчасна профілактика після контакту може запобігти захворюванню.

Споротрихоз — грибкова інфекція Sporothrix, яка найчастіше уражає шкіру після потрапляння збудника через травму. Джерелом можуть бути рослинний матеріал або інфіковані тварини.