Горицвіт амурський

Горицвіт амурський — багаторічна рослина родини жовтецевих із великими золотисто-жовтими квітками діаметром до 5 см. Зацвітає у квітні приблизно на три тижні. Перисторозсічені листки на довгих черешках розгортаються під час цвітіння й зберігаються до середини літа.

Природні умови та вирощування

Рослина походить із Далекого Сходу: трапляється в Примор’ї, Приамур’ї, на Сахаліні й Курильських островах. Росте в кедрово-широколистяних лісах, на узліссях і серед чагарників, на вологому багатому на перегній ґрунті. Суцільні зарості утворює рідко. У саду потребує лісового ґрунту, затінення та регулярного зволоження; перед дощем квітки закриваються.

Сировина та склад

Заготовляли надземну частину від середини квітня до середини червня, до осипання плодів. Траву зрізали на висоті 5–10 см, залишаючи прикореневі лускоподібні листки, і швидко сушили за 50–60 °C.

У рослині виявлено адоніт, карденоліди, кумарини та флавоноїди. Серед цих сполук — цимарин, конвалятоксин, строфантидин, K-строфантин-бета, умбеліферон, скополетин, орієнтин і гомоорієнтин. Корені також містять адоніт.

Серцеві глікозиди

Горицвіт амурський містить серцеві глікозиди. Саме з цими речовинами пов’язаний інтерес до рослини як фармацевтичної сировини. Їхня дія залежить від концентрації, а в домашньому настої її неможливо надійно контролювати.

Отруйність

Передозування горицвіту небезпечне. Траву не використовують для самостійного лікування серця чи приготування домашніх настоянок. Декоративне вирощування не робить рослину їстівною.

Фото рослини