Бархат амурський

Бархат амурський — дводомне дерево родини рутових із густою кроною. За сприятливих умов сягає 25–28 м, а біля межі ареалу залишається значно нижчим. Кора спочатку світло-сіра, нерідко срібляста, з віком темнішає.

Листя, квітки та плоди

Непарноперисті листки завдовжки 20–30 см мають сильний запах. Окремі листочки видовжені або ланцетні, загострені. Дрібні зеленуваті квітки зібрані у волоті. Плоди — чорні блискучі кістянки діаметром близько 1 см, зазвичай із п’ятьма кісточками. Плоди неїстівні.

Поширення

Росте у Східній Азії: на Далекому Сході, у Китаї, Кореї та Японії. Трапляється окремими деревами й групами в долинних широколистяних лісах, переважно на родючих добре дренованих ґрунтах біля річок і струмків.

Склад сировини

У народній практиці використовували кору, луб, листя й плоди. Серед речовин — берберин, пальматин, магнофлорин, фелодендрин, флавоноїди, кумарини й дубильні сполуки; у лубі останніх до 18 %. Листя містить ефірну олію, вітаміни C і P, а в олії плодів містяться мірцен, гераніол та лімонен.

Практичне використання

Бархат амурський цінують як декоративне дерево з виразною кроною та корковою корою. У народних практиках використовували кору й інші частини рослини, проте її плоди не призначені для їжі або самостійного лікування діабету.

Фото рослини