Абрикос звичайний

Абрикос звичайний — плодове дерево родини розових, зазвичай заввишки 5–7 м. Його вирощують у країнах із теплим помірним кліматом, зокрема в Україні. Соковиті ароматні плоди вживають свіжими та використовують для різноманітних заготовок.

Свіжі плоди та сухофрукти

Абрикоси їдять свіжими, сушать, додають до випічки, варять із них варення й компоти. Урюк — висушений плід із кісточкою, курага — половинки без кісточок. Для сушіння відбирають стиглі неушкоджені плоди, миють їх, розділяють на половинки та видаляють кісточки.

Під час сушіння плоди втрачають значну частину води: приблизно з 4 кг свіжих абрикосів отримують 1 кг кураги. Сухофрукти зберігають у сухому місці, захищеному від вологи.

Склад і харчове значення

М’якоть абрикоса містить природні цукри, клітковину, пектини, органічні кислоти та каротиноїди, які надають плодам жовто-помаранчевого кольору. Серед мінеральних речовин — калій і залізо. Склад і солодкість залежать від сорту та стиглості.

У куразі поживні речовини й цукри зосереджені в меншому об’ємі, ніж у свіжих плодах. Це зручно враховувати, обираючи порцію сухофруктів або додаючи їх до каші, десерту чи випічки.

Олія, насіння та камедь

З ядер абрикосових кісточок отримують жирну олію для косметичних і технологічних потреб. Самі ядра містять амігдалін, під час розщеплення якого може утворюватися синильна кислота. Тому кісточки не варто розглядати як звичайний перекус або лікувальний продукт.

На стовбурі абрикоса можуть з’являтися застиглі виділення — камедь. Її використовують як емульгувальну речовину в технологічних процесах. Це окремий продукт, який відрізняється від їстівної м’якоті плодів.

Як додавати абрикоси до раціону

Свіжі абрикоси й курага можуть бути частиною різноманітного харчування. Кількість добирають з урахуванням переносимості та загального раціону. Якщо потрібно контролювати споживання вуглеводів, враховують і свіжі плоди, і більш концентровані сухофрукти.

Фото рослини