Барбарис сибірський

Барбарис сибірський — густорозгалужений колючий чагарник заввишки до 1 м. Листки дрібні, шкірясті, довгасто-яйцеподібні, з гострими зубцями. Жовті пониклі квітки розташовані поодинці; плоди — червоні широкоовальні ягоди до 9 мм.

Поширення та розвиток

Цвіте в червні–липні, плоди достигають наприкінці серпня. Росте на Алтаї, у Східному Сибіру та окремих районах Середньої Азії, на скелях, кам’янистих і щебенистих схилах. Розмножується насінням, має декоративне й медоносне значення.

Заготівля

Плоди збирали стиглими, листя — під час бутонізації та цвітіння. Корені заготовляли до розпускання бруньок або після достигання плодів, залишаючи частину рослин для відновлення. Повторну заготівлю на ділянці рекомендували через 5–10 років. Корені й листя зберігали до 3 років у сухому провітрюваному місці.

Склад плодів і коренів

Корені містять берберин та інші алкалоїди. У плодах є органічні кислоти, антоціани, пектини, цукри, каротин і вітаміни; у листі й плодах — флавоноїди.

Плоди та концентровані екстракти кореня відрізняються за складом і призначенням. Засоби з алкалоїдами барбарису не використовують самостійно під час вагітності або для зупинення кровотеч.

Фото рослини