Бергамот

Бергамот (Citrus bergamia) — вічнозелений цитрус родини рутових. Його вирощують насамперед заради ароматної шкірки, з якої отримують ефірну олію. Саме цей запах добре знайомий шанувальникам чаю Earl Grey.

Дерево та плоди

Бергамот має шкірясті блискучі листки, запашні світлі квітки й нерідко колючі гілки. Плоди округлі або грушоподібні, з товстою ароматною оболонкою та розділеною на часточки м’якоттю. Їх цінують не так за десертний смак, як за особливий цитрусовий аромат.

Одним із найвідоміших районів вирощування є Калабрія на півдні Італії. У прохолодному кліматі бергамот утримують як контейнерний цитрус із захистом від морозів. Для доброго стану рослини важливі освітлення, відповідний субстрат і полив без тривалого застою води.

Де використовують аромат

Ефірна олія шкірки містить комплекс летких сполук, серед яких ліналілацетат і лімонен. Її застосовують у парфумерних композиціях та для ароматизації харчових продуктів. Харчовий ароматизатор і косметична олія мають різне призначення, тому їх не слід довільно замінювати.

Словом «бергамот» іноді називають також запашну монарду. Це інша рослина, яка не утворює цитрусових плодів. Купуючи саджанець або ефірну олію, варто читати ботанічну назву.

Що врахувати з ефірною олією

Концентрована олія не є готовим засобом для нанесення на шкіру. Деякі компоненти бергамотової олії підвищують чутливість шкіри до сонячного світла; склад і ступінь очищення продуктів відрізняються. Користуйтеся лише засобами за їхньою інструкцією, не додавайте нерозведену олію до домашніх процедур для засмаги та не вживайте косметичний продукт усередину.

Приємний аромат може бути частиною побутового комфорту, однак не замінює лікування депресії чи інших захворювань.

Фото рослини