Коричник китайський: касія та її відмінності від цейлонської кориці

Коричник китайський, Cinnamomum cassia, — вічнозелене дерево родини лаврових, кора якого відома як касія або китайська кориця. У літературі також трапляється назва Cinnamomum aromaticum. Пряність має насичений теплий аромат і широко використовується у випічці та сумішах спецій.

Як росте касія

Це дерево з видовженими шкірястими листками та виразними поздовжніми жилками. Дрібні світлі квітки утворюють розгалужені суцвіття, а стиглі плоди темнішають. Рослина походить із південних районів Китаю та прилеглих територій Азії. Її вирощують у теплому вологому кліматі; українська зима для відкритого ґрунту несприятлива.

Яку частину використовують

Прянощі отримують із кори пагонів. Після сушіння вона набуває коричневого кольору й закручується в щільні фрагменти. Запах значною мірою пов’язаний із коричним альдегідом. Касія добре поєднується з яблуками, гарбузом, тістом, крупами та іншими теплими спеціями. Для виразного смаку зазвичай достатньо невеликої кулінарної кількості.

Касія чи цейлонська кориця

Палички касії зазвичай товстіші, твердіші та мають менше шарів. Цейлонська кориця складається з багатьох тонких шарів кори й має делікатніший аромат. Подрібнені продукти важко надійно розрізнити на око: найкраще перевіряти ботанічну назву та походження на упаковці.

Кумарин і помірне використання

Касія зазвичай містить більше кумарину, ніж цейлонська кориця. Німецький інститут оцінки ризиків BfR рекомендує помірність, особливо якщо пряність вживають часто й у великих кількостях. Добавки з корицею не рівнозначні щіпці спеції у страві. Касію не слід використовувати для самостійного лікування діабету або інфекцій; людям із захворюваннями печінки варто обговорити концентровані продукти з лікарем.

Фото та ілюстрації