Коричник цейлонський: справжня кориця, її аромат і використання

Коричник цейлонський, Cinnamomum verum, відомий також як Cinnamomum zeylanicum, — вічнозелене дерево родини лаврових. Саме його кору називають цейлонською, або справжньою, корицею. Вона цінується за тонкий теплий аромат і м’якіший смак порівняно з багатьма різновидами касії.

Дерево з тропіків

Рослина походить зі Шрі-Ланки та вирощується в інших тропічних регіонах. Листки шкірясті, видовжені, з кількома помітними жилками. Дрібні зеленуваті квітки утворюють суцвіття-волоті; плоди під час достигання стають темними. На плантаціях дерева обрізують, щоб отримувати молоді пагони для заготівлі кори.

Як отримують корицю

Із пагонів знімають кору, видаляють грубий зовнішній шар і висушують тонку внутрішню частину. Кілька смужок складають разом: так утворюються характерні легкі трубочки з багатошаровим зрізом. Це допомагає відрізнити якісні палички цейлонської кориці від товстішої й твердішої кори касії.

Використання на кухні

Кориця пасує до яблучних десертів, печива, каш, молочних страв і гарячих напоїв. Цілу паличку зручно додавати під час варіння та виймати перед подаванням; порошок рівномірно змішується з тістом чи начинкою. Спецію тримають у щільно закритій тарі, захищеній від вологи, тепла й прямого світла.

Склад і розумні межі

Цейлонська кориця зазвичай містить значно менше кумарину, ніж касія. Водночас назва «справжня» не означає, що великі кількості або концентровані екстракти безпечні для всіх. NCCIH зазначає, що склад різних коричних продуктів відрізняється, а великі кількості можуть спричиняти небажані реакції.

Кулінарна пряність, ефірна олія та добавки — різні форми використання. Нерозведену олію не наносять на слизові й не використовують як домашній засіб від зубного болю. Кориця збагачує смак їжі, проте не замінює ліки та обстеження при стійких симптомах.

Фото та ілюстрації