Гравілат міський

Гравілат міський (Geum urbanum) — трав’янистий багаторічник родини розових. Він часто росте у напівзатінених місцях біля лісів, огорож і садів. Його невеликі жовті квітки скромні, зате округлі супліддя з гачечками легко запам’ятовуються.

Будова рослини

Прикореневі листки зібрані в розетку й мають кілька часток, серед яких найбільша кінцева. Стеблові листки менші, зубчасті, часто трилопатеві. Пагони та листя опушені. Квітки п’ятипелюсткові, жовті, сидять на тонких квітконіжках.

Після цвітіння утворюється куляста група дрібних плодів із загнутими гачечками. Вони чіпляються до шерсті тварин або одягу й так поширюються. Основні ознаки виду описані в ботанічному профілі RHS.

Місця зростання

Гравілат трапляється на узліссях, у чагарниках, парках і на порушених ділянках із достатньою вологістю. Він може самостійно заселяти сад. Якщо самосів небажаний, плоди видаляють до поширення насіння. У природних композиціях рослина підтримує різноманіття невисокої трав’яної рослинності.

Чому його називають гвоздичним коренем

Кореневище має пряний запах, який пов’язують із присутністю евгенолу. Через подібність аромату виникла назва «гвоздичний корінь». Проте гравілат не є гвоздичним деревом, висушені бутони якого продають як звичайну кухонну пряність.

Традиційне використання

Рослина містить дубильні речовини й має історію застосування у зборах. Це не дає підстав рекомендувати її від малярії, пневмонії або внутрішніх кровотеч. Домашні відвари не слід вважати стерильними засобами для промивання ран. Для саду та природних спостережень гравілат цікавий сам по собі — тривалим цвітінням і способом поширення плодів.

Фото рослини