Кульбаба лікарська

Кульбаба лікарська — багаторічна рослина родини айстрових із прикореневою розеткою листя та яскраво-жовтими кошиками. Вона звична для лук, садів, парків і городів по всій Україні.

Як упізнати кульбабу

Рослина має товстий стрижневий корінь. Листки видовжені, зубчасті або глибоко розсічені, переважно 10–25 см завдовжки. Кошик складається з численних жовтих язичкових квіток. Після цвітіння утворюється пухнаста куля із сім’янок, кожна з яких має чубчик білих волосків.

Основне цвітіння припадає на весну та початок літа; окремі рослини можуть зацвітати повторно восени. При пошкодженні виділяється молочний сік.

Що містить рослина

У листі та квітках є каротиноїди, флавоноїди й мінеральні речовини. Корінь накопичує інулін, кількість якого змінюється залежно від пори року, а також містить гіркі речовини та інші природні сполуки.

Кульбаба в кулінарії

Молоді весняні листки використовують у салатах. Вони гіркуваті, тому їх часто поєднують з іншою зеленню або попередньо вимочують. Збирають лише точно визначені рослини в чистому місці, подалі від доріг і ділянок, оброблених гербіцидами.

Квітки використовують для солодких сиропів і варення, а підсмажені корені — для напою, який нагадує каву. Такі продукти мають кулінарне призначення; квітковий сироп із цукром не стає ліками завдяки назві рослини.

Народне застосування та обмеження

Кульбабу традиційно використовують при травних скаргах. Однак порошок кореня, сік або настій не є заміною лікуванню діабету, анемії, хвороб печінки чи пухлин. При захворюваннях жовчного міхура самостійно застосовувати жовчогінні трави не варто. Молочний сік не слід наносити на пошкоджену шкіру або використовувати для видалення утворень без з’ясування їхньої природи.

Фото рослини