Просо звичайне: рослина, пшоно та використання в харчуванні

Просо звичайне, або посівне (Panicum miliaceum), — однорічна злакова культура. Із його зерна після видалення оболонок отримують пшоно, знайому жовту крупу для каш, супів і гарнірів. Назви «просо» та «пшоно» пов’язані, але перша позначає рослину й зернову культуру, а друга — харчовий продукт перероблення.

Будова рослини

Просо формує стебла з вузлами та довгі вузькі листки. Суцвіття — волоть, форма й щільність якої залежать від сорту. На її гілочках розміщуються дрібні колоски. Зернівки невеликі, округлі або овальні; зовнішнє забарвлення може бути жовтим, білуватим, червонуватим чи коричневим.

Значення культури

Просо належить до давніх культурних злаків Євразії. Його вирощують на зерно, використовують у харчуванні людей та як корм. Для посіву важливий прогрітий ґрунт: це теплолюбна культура. Сорт, строки сівби й зволоження визначають тривалість достигання та врожайність.

Пшоно на кухні

Крупу перебирають і промивають, а потім варять відповідно до бажаної консистенції. Розсипчасте пшоно підходить для гарніру, м’якше — для каші або запіканки. Воно добре поєднується з гарбузом, овочами, молочними продуктами та спеціями. Готову страву не варто довго тримати в теплі; залишки охолоджують і зберігають у холодильнику.

У сухій крупі є крохмаль, рослинний білок, жири та мінеральні речовини. Поживність готової порції залежить також від кількості води, молока, масла й цукру. Порівнювати різні каші коректно за однаковою масою та способом приготування.

Харчовий продукт, а не домашній препарат

Пшоняна каша може бути частиною різноманітного раціону, але її не використовують замість лікування панкреатиту, анемії, гіпертонії чи інфекції сечових шляхів. Твердження про «виведення антибіотиків» або гарантоване загоєння переломів не роблять крупу ліками.

Не слід промивати очі відваром зерна: домашній відвар не відповідає вимогам стерильності для очних засобів. Чому стерильність важлива: FDA.

Фото рослини