Марена красильна

Марена красильна — багаторічна рослина родини маренових із горизонтальним здерев’янілим кореневищем і виткими розгалуженими пагонами до 1,5–2 м. У червні з’являються дрібні жовті квітки, з серпня — соковиті темні плоди.

Поширення та умови зростання

Поширена в Середземномор’ї, Малій і Середній Азії, на Кавказі та у Східній Європі, зокрема в Україні. Росте в прирічкових заростях, біля каналів, на галечниках, узліссях, луках, у покинутих садах і виноградниках. Тепло- й вологолюбна; найкраще розвивається на родючих легких або середніх ґрунтах.

Заготівля і склад

Корені та кореневища заготовляли в березні — першій половині квітня або від серпня до заморозків. Очищали від ґрунту й надземних частин, підв’ялювали та сушили в затінку або за 45 °C. Строк зберігання — 2 роки. На природних ділянках повторну заготівлю рекомендували не раніше ніж через 3 роки.

У підземних частинах виявлено антрахінони — алізарин, пурпурин, псевдопурпурин і рубіадин, а також органічні кислоти, пектини й цукри. У надземній частині є іридоїди, кумарини та флавоноїди.

Використання марени

Корені марени відомі насамперед як джерело барвників. Вони також служать сировиною для рослинних засобів, пов’язаних із сечовидільною системою. При каменях у нирках вибір лікування залежить від їхнього типу та стану людини; самостійно добирати настої чи екстракти не слід.

Засоби з марени можуть подразнювати кишківник. При захворюваннях нирок, печінки або виразковій хворобі їхнє застосування потребує медичної оцінки.

Фото рослини