Слива домашня

Слива домашня (Prunus domestica) — плодове дерево або кущ родини розових. Її вирощують у країнах помірного клімату заради соковитих плодів, які придатні для свіжого споживання, сушіння та переробки.

Будова й плодоношення

Дерево може сягати 6–12 м. Кора сірувата, молоді гілки червонуваті. Прості чергові листки мають округлу, еліптичну або оберненояйцеподібну форму. Білі, зеленуваті чи рожевуваті квітки розкриваються у квітні–травні. Строки достигання залежать від сорту.

Плід — кістянка з восковим нальотом. Сливи бувають жовтими, зеленими, рожевими, червоними, фіолетовими та майже чорними. Сорти відрізняються розміром, смаком, щільністю м’якоті й тим, наскільки легко відділяється кісточка.

Поживний склад

М’якоть містить воду, природні цукри, клітковину, пектини й органічні кислоти, переважно яблучну. У плодах також є каротиноїди, вітаміни та мінеральні речовини, зокрема калій. Співвідношення цукрів і кислот визначає солодкість конкретного сорту.

Чорнослив і заготовки

Чорнослив отримують висушуванням придатних для цього сортів, зокрема угорок. Через втрату води цукри й поживні речовини в ньому більш концентровані, ніж у свіжих плодах. Це варто враховувати, обираючи порцію.

Зі слив готують компоти, варення, повидло, соки з м’якоттю та начинки для випічки. Плоди також заморожують. Клітковина свіжих слив і чорносливу впливає на роботу кишківника; надмірна порція може спричинити травний дискомфорт. Плоди використовують як їжу, а не як універсальний лікувальний засіб.

Фото рослини