Блекота дрібна

Блекота дрібна — однорічна рослина родини пасльонових заввишки 6–35 см. Має тонкий здерев’янілий корінь і пряме або висхідне стебло, часто розгалужене від основи. Залозисті волоски надають рослині клейкості.

Ботанічні ознаки

Листки м’які, яскраво-зелені, переважно ланцетні, від майже цілісних до перистороздільних. Квітки сидячі або на коротких товстих квітконіжках. Віночок жовтий із темно-фіолетовим зівом; тичинкові нитки також фіолетові. Плід — коробочка з кришечкою, насіння буро-сіре, зморшкувате. Цвіте у квітні–червні.

Поширення

Трапляється в посушливих районах Кавказу, Середньої та Південно-Західної Азії, у Єгипті, частині Китаю й прилеглих регіонах. Росте в пустелях, на пісках, солончаках, щебенистих схилах і серед саксаулу.

Склад і небезпека

У рослині містяться алкалоїди, серед яких гіосціамін, скополамін, апоатропін і тропін, а також хлорогенову кислоту. Листя й насіння історично використовували як сировину для знеболювальних і спазмолітичних засобів.

Блекота отруйна. Її не використовують для домашніх настоїв, розтирань або куріння. При випадковому вживанні потрібна невідкладна медична допомога.

Фото рослини