Джекфрут (Artocarpus heterophyllus)

Джекфрут — тропічне дерево з великими супліддями. Як відрізняються стигла й молода м’якоть, що їдять у плоді та як використовують насіння.

Джекфрут (Artocarpus heterophyllus) — вічнозелене дерево родини шовковицевих, споріднене з хлібним деревом. Його величезні супліддя розвиваються на стовбурі й міцних частинах гілок. Усередині грубої оболонки містяться численні їстівні часточки та насінини.

Будова рослини

Дерево формує густу крону з темно-зеленими шкірястими листками. Чоловічі й жіночі квітки зібрані в окремі суцвіття на одній рослині. Велике супліддя виникає з багатьох квіток, тому його внутрішня будова складніша, ніж у звичайного однонасінного плоду.

Зовнішня поверхня вкрита короткими виступами. Під час розрізання виділяється липкий молочний сік, який може забруднювати руки, інструменти й одяг. Їстівні часточки відокремлюють від грубих внутрішніх тканин.

Стиглий і молодий джекфрут

Стигла м’якоть солодка й ароматна: її їдять свіжою, додають до десертів або переробляють. Молоді плоди використовують як овоч — варять, тушкують, смажать чи консервують. Їхня волокниста текстура підходить для несолодких страв, але сама схожість із м’ясом за фактурою не означає однакової поживної цінності.

Насіння також використовують у їжу після приготування, зокрема варіння або запікання. Перед споживанням відділяють оболонки й непридатні частини відповідно до способу приготування.

Вирощування

Це теплолюбна тропічна культура, якій потрібні сонце, простір і добре дренований ґрунт. Тривалий застій води небезпечний для дерева. В умовах України його не розглядають як звичайне плодове дерево відкритого ґрунту.

Їжа, а не лікувальний засіб

Джекфрут урізноманітнює раціон, але не нейтралізує алкоголь і не гарантує тверезості. Так само немає підстав подавати домашній відвар листя як засіб для збільшення лактації або лікування лихоманки.

Харчове використання та вирощування: University of Florida IFAS.

Фото рослини