Астрагал шерстистоквітковий

Астрагал шерстистоквітковий — багаторічна рослина родини бобових заввишки 15–35 см із м’ясистим стрижневим коренем. Цвіте в червні–липні, плодоносить у липні–вересні. Поширений на Балканах, в Угорщині, Молдові, Україні та на півдні європейської частини Росії.

Де росте та як охороняється

В Україні трапляється на ділянках збереженого степу, схилах балок, у річкових долинах і розріджених чагарниках. Природні зарості потребують охорони, тому для отримання сировини важливе культурне вирощування.

Сировина і склад

Траву заготовляли під час масового цвітіння, зрізуючи на висоті 5–7 см, частину пагонів залишали для насіння. Щорічна заготівля на тій самій ділянці не допускалася. Сушили з вентиляцією або за 50–55 °C, зберігали до року. Якісна сировина має бути добре висушеною, без побурілих частин і сторонніх домішок.

У складі — тритерпенові глікозиди дазіантозиди, флавоноїди, зокрема кверцетин і кемпферол, кумарини, дубильні речовини, амінокислоти й токофероли. Рослина також здатна накопичувати селен.

Традиційне використання

Траву астрагалу шерстистоквіткового використовували в народних зборах, пов’язаних із серцево-судинною та сечовидільною системами. За наявності набряків або захворювань нирок не слід самостійно застосовувати сечогінні трави. Дикорослі популяції астрагалу потребують дбайливого ставлення.

Фото рослини