Мандарин: ароматні плоди та вирощування деревця вдома

Мандарин — вічнозелене цитрусове дерево родини рутових, відоме під назвою Citrus reticulata. У продажу також є численні споріднені сорти й гібриди. Їх об’єднують ароматна шкірка, соковиті часточки та зручний для споживання розмір плодів.

Листя, квітки та плоди

Деревце має невеликі шкірясті листки й запашні білі квітки. Плоди часто трохи сплюснуті, але їхня форма, розмір, кількість насінин і солодкість залежать від сорту. Шкірка багатьох мандаринів легко відділяється від м’якоті. Ефірні речовини в її залозках створюють характерний цитрусовий аромат.

Як вибирати й використовувати

Обирають цілі плоди без плісняви, мокрих плям і неприємного запаху. Колір шкірки сам по собі не завжди визначає солодкість. Перед очищенням мандарини миють. Часточки їдять свіжими, додають до салатів, десертів, соусів і випічки.

Для цедри беруть плоди, шкірка яких придатна до харчового використання, та ретельно її миють. Знімають тонкий забарвлений шар, уникаючи надлишку гіркої білої частини. Свіжа м’якоть містить воду, природні цукри, органічні кислоти та вітамін C; сік не є повною заміною цілого фрукта.

Мандарин у контейнері

Для домашнього вирощування зручні компактні щеплені рослини з відомими сортовими властивостями. Їм потрібні яскраве світло, субстрат із хорошим дренажем і полив без застою води. У теплий сезон деревце можна поступово привчати до відкритого повітря, а взимку забезпечувати світле захищене місце. Різкі зміни умов і пересихання кореневої грудки можуть спричиняти листопад.

Фрукт, а не домашній антисептик

Мандарини урізноманітнюють раціон, але їхнім соком не лікують грибкові ураження шкіри. Кислоти та ароматичні речовини здатні подразнювати пошкоджену поверхню. Ефірна олія й спиртові настоянки шкірки також не рівнозначні звичайному харчовому плоду.

Фото рослини