Алтея лікарська

Алтея лікарська — багаторічна трава родини мальвових заввишки 60–150 см. В Україні відома як проскурняк, рожа, калачики. Росте на вологих луках, берегах річок, у балках, серед негустих чагарників, зокрема на засолених ділянках. Поширена в Європі, Азії та Північній Африці.

Як відрізнити алтею

Її квітки блідо-рожеві, а підчашшя складається з 8–12 листочків. У схожих мальви лісової та хатьми тюринзької їх по 3; відрізняються також забарвлення квіток і форма листя. Розмножують алтею насінням віком 1–2 роки або поділом кореневищ.

Заготівля коренів і трави

Корені викопували у березні–травні до відростання стебел або восени після початку їх усихання. Видаляли здерев’янілі частини, мили, підв’ялювали й нарізали до 30 см; товсті корені розщеплювали на 2–3 частини. Для очищеної сировини знімали поверхневий сірий шар. Сушили в затінку з вентиляцією або за температури до 40 °C.

Добре висушений корінь білуватий і ламається. Він легко поглинає вологу, тому потребує сухого провітрюваного сховища: відсиріла сировина пліснявіє. Для відновлення заростей значну частину коренів залишають у ґрунті. Траву заготовляли під час цвітіння.

Склад і використання

Корені містять до 37 % крохмалю, до 35 % слизу, 11–16 % пектинів, близько 8 % цукрів і 1–1,5 % жирної олії; також виявлено аспарагін, бетаїн, лецитин і мінеральні солі. Листя містить слиз, каротин та аскорбінову кислоту.

Слизовмісну сировину описують як обволікальну й пом’якшувальну. У фітотерапії препарати алтеї використовували при запаленні дихальних шляхів із утрудненим відходженням мокротиння, рідше — при шлунково-кишкових скаргах; зовнішньо — для полоскань і примочок. Корені, трава й готові препарати мають різний склад і не замінюються довільно.

Особливості застосування

Засоби з алтеї можуть спричиняти алергічні реакції, нудоту або блювання. Поєднання з іншими ліками від кашлю узгоджують із лікарем чи фармацевтом. При появі висипу або свербежу застосування припиняють.

Фото рослини