Ліщина звичайна

Ліщина звичайна (Corylus avellana) — листопадний кущ, відомий їстівними горіхами та довгими сережками, що з’являються ще до розгортання листя. Зазвичай рослина заввишки 2–5 м і має кілька стовбурців із сірувато-бурою корою.

Листя та раннє цвітіння

Листки великі, округлі або широкооберненояйцеподібні, з серцеподібною основою, коротко загостреною верхівкою та двічі зубчастим краєм. Верхній бік темніший за нижній.

Чоловічі квітки зібрані у звисаючі сережки. Жіночі значно менш помітні: з бруньок виступають малинові приймочки. Плоди достигають наприкінці літа або восени. Кожен горіх оточений листоподібною обгорткою — плюскою.

Де росте ліщина

Кущ характерний для лісових і лісостепових місцевостей, трапляється у підліску, на узліссях і схилах. Ліщину також вирощують заради плодів. Розміри горіхів, форма куща та врожайність залежать від конкретного сорту й умов.

Горіхи у харчуванні

Ядра містять багато жиру, рослинний білок, вітамін E та інші поживні речовини. Їх їдять окремо, додають до випічки, десертів, каш і горіхових паст. Горіхова олія має самостійне кулінарне застосування.

Для зберігання важливі сухість і захист від псування. Горіхи з пліснявою або неприємним прогірклим запахом не використовують. Ліщина може спричиняти харчову алергію; очищене ядро не стає від цього безпечним для людини з відповідною алергією.

Листя та кора

У корі є дубильні речовини, листя також містить різні рослинні сполуки. Їх застосовували у народній фітотерапії. Однак горіхи не слід подавати як засіб розчинення каменів, а відвари кори — як заміну лікуванню судинних чи інших захворювань. Основна цінність ліщини для людини — поживні плоди та її роль у лісових і садових насадженнях.

Фото рослини