Шипшина голчаста: колючі пагони, рожеві квіти та плоди

Шипшина голчаста (Rosa acicularis) — листопадний кущ родини розових. Її пагони густо вкриті тонкими прямими шипами, завдяки яким вид і отримав назву. Рослина трапляється у прохолодних регіонах Європи, Азії та Північної Америки.

Зовнішні ознаки

Кущ зазвичай невисокий, розгалужений. Листки непарноперисті, складаються з кількох зубчастих листочків. Рожеві квітки розкриваються поодинці або невеликими групами на кінцях пагонів. Після цвітіння формується м’ясисте забарвлене утворення, яке в побуті називають плодом шипшини.

Усередині містяться численні дрібні справжні плоди-горішки, оточені волосками. Форма та розміри шипшин можуть різнитися. Для точного визначення виду порівнюють також шипи, листки, квітконіжки та чашолистки.

Природні місця зростання

Голчаста шипшина росте на узліссях, у чагарниках і світлих лісах. Її витривалість робить рослину цікавою для природних посадок. У саду враховують колючість і здатність розростатися: поруч із вузькою доріжкою кущ може заважати проходу.

Збирання та використання плодів

Стиглі здорові плоди збирають у чистих місцях, захищаючи руки від шипів. Для пюре та інших страв видаляють внутрішні горішки й волоски; напої ретельно проціджують. Сушіння та зберігання мають запобігати плісняві. Плоди з ознаками псування не використовують.

Вітаміни й харчова цінність

Шипшина містить вітамін C, каротиноїди, органічні кислоти та інші сполуки. Їхня кількість залежить від виду, стиглості й перероблення. Тому одна фіксована цифра або порівняння «у десятки разів більше за лимон» не описує будь-який напій чи сироп із шипшини.

Плоди можуть урізноманітнювати раціон, але не лікують туберкульоз, атеросклероз або виразкову хворобу. Солодкий сироп також містить доданий цукор. Корені та листя не слід автоматично використовувати так само, як харчові плоди.

Фото рослини