Рамбутан (Nephelium lappaceum)

Рамбутан (Nephelium lappaceum) — вічнозелене плодове дерево родини сапіндових, поширене в культурі Південно-Східної Азії. Його легко впізнати за плодами з численними видовженими виростами на шкірці. Саме ця особливість дала рослині назву, пов’язану зі словом «волосся».

Опис дерева

Дорослий рамбутан має густу крону й складні перисті листки з кількома шкірястими листочками. Дрібні квітки зібрані в розгалужені суцвіття. У плодових садах розміри дерева регулюють, щоб полегшити догляд і збирання врожаю.

Плоди формуються групами. Їхній колір залежить від сорту й стиглості: трапляються жовті, червоні та темніші відтінки. Довгі вирости оболонки не слід ототожнювати з твердими шипами дуріана.

Що їдять у рамбутані

Під шкіркою міститься світла соковита тканина, яка оточує одну велику насінину. Її смак солодкий або солодко-кислий. Насінина може відділятися легше чи важче залежно від сорту, тому перед подаванням м’якоть уважно очищають.

Плоди миють, розкривають оболонку й видаляють насінину. Не варто ковтати плід цілим: усередині є велика тверда частина. Дітям подають очищену м’якоть у зручному для споживання вигляді.

Кулінарне використання

Рамбутан їдять свіжим, додають до фруктових десертів, консервують і переробляють. Він споріднений із лічі та лонганом, але має іншу поверхню плоду й власні смакові особливості. У консервованому продукті потрібно враховувати сироп і доданий цукор.

Межі традиційного застосування

Використання кори, коренів чи шкірки в місцевих традиціях не доводить безпечності домашніх відварів. Їстівна м’якоть не є «очисним» засобом і не замінює лікування. Для повсякденного харчування обирають якісні стиглі плоди, а невідомі частини рослини не додають до напоїв.

Відомості про рослину та плід: NParks, путівник Thomson Nature Park.

Фото рослини