Малина звичайна

Малина звичайна — кущ або напівкущ родини розових заввишки 0,5–1,2 м. Пагони першого року зелені й трав’янисті; другого — здерев’янілі та плодоносні. На стеблах є тонкі загнуті колючки, а повзучі корені утворюють паростки.

Листя, квітки та плоди

Листки непарноперисті, переважно з 5–7 листочків, верхні — трійчасті; знизу опушені. Білі п’ятипелюсткові квітки зібрані в невеликі китиці й верхівкові суцвіття. Плід — ароматна червона збірна кістянка. Цвіте в червні–липні, плоди достигають у липні–серпні.

Росте на сонячних галявинах, узліссях, відкритих схилах і порушених ділянках. Поширена в лісовій та лісостеповій зонах, зокрема в Україні, й широко культивується.

Заготівля та склад

Стиглі ягоди їдять свіжими, заморожують або сушать. Молоде листя збирають навесні та на початку літа, квітки — під час цвітіння, корені в народній практиці заготовляли восени.

Плоди містять органічні кислоти, антоціани, вітаміни C і групи B, пектини, цукри та мінеральні речовини. Листя багате на дубильні сполуки, флавоноїди й аскорбінову кислоту, насіння містить жирну олію.

Малина в харчуванні

Малину їдять свіжою, сушать і використовують для соків, сиропів та інших заготовок. Сушені плоди додають до теплих напоїв. Листя має інший склад, зокрема більше дубильних сполук, і використовується окремо від ягід.

Ягоди цінують за смак, аромат і різноманітність способів приготування. Їхнє місце в раціоні визначають за індивідуальною переносимістю; звичайна їжа та концентровані рослинні засоби мають різне призначення.

Фото рослини