Кунжут індійський: насіння, тахіні та ароматна олія

Кунжут індійський, або сезам, Sesamum indicum, — однорічна олійна культура. Його дрібне насіння знайоме за хлібом, печивом, халвою та пастою тахіні. За скромним розміром насінини приховується висока частка олії, що визначає смак і поживність продукту.

Як виглядає рослина

Кунжут утворює прямостояче стебло з листками, форма й розташування яких змінюються вздовж пагона. У пазухах листків з’являються трубчасті квітки світлого або рожевувато-пурпурового забарвлення. Плід — видовжена коробочка з численним насінням. Залежно від сорту насіння буває світлим, коричневим або майже чорним.

Теплолюбна олійна культура

Для розвитку кунжуту потрібні тривалий теплий сезон, сонце та ґрунт без застою води. Його широко вирощують у тропічних і субтропічних регіонах. Під час достигання важливо не втратити насіння з коробочок, що розкриваються; особливості збирання залежать від сорту.

Використання на кухні

Насіння додають до випічки, салатів, овочевих страв і панірування. Легке підсушування підсилює аромат, але надмірне обсмаження дає гіркоту. Тахіні — паста з перетертого кунжуту, яку використовують у хумусі, соусах і десертах. Олія з обсмаженого насіння має особливо виразний смак, тому її часто додають у невеликій кількості.

Склад і зберігання

Кунжут містить жири, білок, клітковину та мінеральні речовини. Вміст кальцію залежить, зокрема, від того, чи знята оболонка; цифри для неочищеного насіння не можна автоматично переносити на будь-яку пасту чи олію. Продукт зберігають у закритій тарі, а прогірклий запах є приводом його не використовувати.

Кому слід бути уважним

Кунжут може спричиняти харчову алергію. FDA відносить його до основних харчових алергенів. За встановленої алергії перевіряють склад хліба, соусів, тахіні та готових страв. Звичайне кулінарне використання не слід підміняти обіцянками лікування хвороб або подовження життя.

Фото рослини