Ялиця біла: хвоя, шишки та вирощування великого дерева

Ялиця біла, або європейська (Abies alba), — велике вічнозелене дерево родини соснових. Вона є складовою гірських лісів Європи, зокрема Карпат. Темно-зелена крона й світлі смужки на нижньому боці хвої допомагають упізнати ялицю серед інших хвойних.

Хвоя та кора

Хвоїнки плоскі, поодинокі, часто з невеликою виїмкою на верхівці. На бічних пагонах вони можуть створювати враження дворядного гребінця. Знизу видно дві світлі смуги. Кора молодих дерев відносно гладенька, з віком змінюється.

Під час визначення важливо дивитися на прикріплення хвої та її форму. Побутова назва «ялинка» може стосуватися різних хвойних, але ялиця й ялина належать до різних родів.

Шишки, які не падають цілими

Жіночі шишки ялиці стоять на гілках угору. Після достигання вони розпадаються, вивільняючи насіння, а на дереві залишаються стрижні. Тому під ялицею зазвичай не знаходять цілих стиглих шишок такого вигляду, як під ялиною.

Дерево потребує простору

RHS описує ялицю білу як дерево, здатне сягати десятків метрів заввишки, і рекомендує вологий, добре дренований ґрунт. Перед висаджуванням враховують дорослий розмір, відстань до будівель і характер ділянки.

Звичайний видовий саджанець не є компактною прикрасою маленького подвір’я на все життя. Якщо простір обмежений, конкретну декоративну форму підбирають за достовірними відомостями про її ріст.

Аромат не дорівнює лікуванню

Хвоя та смола мають характерний запах, але ефірна олія, смола й камфора — не взаємозамінні продукти. Ялицевою олією не лікують отруєння чадним газом, не закапують її в очі й не використовують замість допомоги при пневмонії.

Для побутових ароматичних або косметичних продуктів дотримуються їхньої інструкції. Саме дерево цінують за лісову роль, деревину та виразну вічнозелену крону.

Фото рослини