Наперстянка шерстиста

Наперстянка шерстиста — трав’янистий багаторічник заввишки 30–80 см. Назва пов’язана з густим опушенням осі суцвіття, приквітків і чашечок: квіткова китиця здається вкритою м’якою шерстю.

Ботанічні ознаки

Стебло зазвичай одиночне, прямостояче. Нижні листки довгасто-яйцеподібні, загострені, приблизно 6–12 см завдовжки; стеблові дрібніші й ланцетні. Верхній бік листкової пластинки зелений, нижній світліший. Прикореневі та нижні стеблові листки можуть відмирати до початку цвітіння.

Буро-жовті квітки мають роздутий віночок завдовжки 2–3 см. Вони утворюють довгу густу китицю. Цвіте рослина в червні–липні, а плоди-коробочки достигають у другій половині літа та на початку осені.

Де росте

Трапляється на Балканах, у Молдові та Закарпатті. Природні оселища — вапнякові й глинисті схили, гірські луки, чагарники та ліси. Дикі рослини варто залишати в природі; для фармацевтичних потреб наперстянку культивують.

Значення у фармації

Листя містить серцеві глікозиди, сапоніни, флавоноїди й фенольні кислоти. Наперстянка шерстиста відома як джерело речовин, пов’язаних із виробництвом серцевих препаратів, зокрема дигоксину. Це не робить листя безпечним для заварювання: склад і доза готового лікарського засобу контролюються окремо.

Отруйність

Усі частини рослини слід вважати небезпечними для вживання. Не можна готувати з них домашні ліки чи самостійно змінювати дозування препаратів наперстянки. Під час вирощування необхідно обмежити доступ дітей і тварин. Випадкове проковтування рослини потребує термінової медичної оцінки.

Фото рослини