Урогенітальний мікоплазмоз

Урогенітальні інфекції, пов’язані з мікоплазмами, потребують точного визначення збудника. Найважливішою статевою інфекцією цієї групи є Mycoplasma genitalium.

Які симптоми можливі

M. genitalium може спричиняти уретрит, зокрема повторний або тривалий, і запалення шийки матки. Можливі виділення, печіння при сечовипусканні, кров’янисті виділення після сексу або тазовий біль. Інфекція іноді перебігає без скарг. Слово «мікоплазма» в аналізі недостатнє: різні види мають різне клінічне значення.

Обстеження

Для виявлення M. genitalium застосовують молекулярні тести. Особливо важливе обстеження при рецидивному уретриті чи цервіциті. Масове тестування людей без симптомів на цю інфекцію не рекомендується CDC. За можливості оцінюють генетичні маркери стійкості до антибіотиків.

Лікування

Схему підбирають із урахуванням стійкості збудника та попередніх курсів. Старі обіцянки стовідсоткової ефективності одного антибіотика ненадійні. Самостійний одноразовий прийом азитроміцину може сприяти відбору стійких бактерій. Партнерів ведуть відповідно до встановленої інфекції й рекомендацій лікаря.

Після курсу

Збереження дискомфорту не завжди означає, що потрібно знову приймати антибіотик: необхідно підтвердити причину. При гарячці, значному тазовому болю або болю в яєчку звертаються терміново. Інфекції дихальних шляхів, спричинені іншими мікоплазмами, є окремими захворюваннями.

Джерела: CDC, STI Treatment Guidelines, Mycoplasma genitalium.